ISSN 1991-3087
Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100
Яндекс.Метрика

НА ГЛАВНУЮ

Синонимические связи в терминологии конституционного права Украины

 

Лунё Пëтр Евгеньевич,

аспирант кафедры украинского прикладного языкознания Львовского национального университета им. Ивана Франко.

 

Синонімічні зв’язки у термінолексиці конституційного права України

 

Луньо Петро Євгенович,

аспірант кафедри українського прикладного мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка.

 

У статті проаналізовано синонімічні зв'язки термінів конституційного права України. З’ясовано особливості їхнього функціонування, визначено та описано типи термінологічних синонімів.

 

У формуванні системності окремої терміносистеми свою роль відіграє також і синонімія, яка є природним виявом розвитку лексики. Будучи складовою мови, і розвиваючись за законами властивими літературній мові, термінолексика конституційного права України відзначається наявністю у ній синонімії, яка є невід’ємною ознакою термінології та мови взагалі.

Мета цієї статті - виявлення й аналіз синонімічних зв’язків на матеріалі термінів конституційного права України.

Основним критерієм для визначення синонімії є взаємозамінність слів у контексті, яка зумовлена схожістю диференційних семантичних ознак, а для антонімії – взаємопротилежність [15, с. 67]. Такої ж думки дотримується Л. Булаховський, який зазначає: “Слова здатні в тому ж контексті або в контекстах, близьких за змістом, заміняти одне одного без відчуття помітної відмінності в змісті, мають назву синонімів” [3, c. 32]. Іншими особливостями для визначення синонімів може служити тотожність значень, поняттєва співвіднесеність слів та словосполучень тощо.

Прикметним є те, що вияв синонімії в термінології відрізняється від її вияву в загальновживаній лексиці. Так, термінам не властиві опозиції емоційно-експресивного чи стилістичного характеру. Для загальнолітературної мови явище синонімії є бажаним, і використовується для уникнення повторень тих самих одиниць у письмовій формі, сприяє урізноманітненню мовлення в усній формі. “Розвинені синонімічні відношення – одне з найвиразніших свідчень багатства і гнучкості виражальних засобів мови, використовуваних у різних формах спілкування для передачі найтонших відтінків значень слів” [6, c. 121].

Незважаючи на велику кількість наукових праць, присвячених розгляду питання синонімії термінологічної лексики, у сучасній науковій думці ще не усталився однозначний погляд на сутність цього мовного явища у термінології. Якщо у загальномовній сфері вжитку синоніми співіснують, доповнюють один одного, то термінологія має справу насамперед із поняттям, добираючи до кожного з них одну, найточнішу назву [2, c. 27]. Термінні синоніми не виконують стилістичної функції й не мають додаткових значень.

Про доречність синонімії у терміносистемах існують різні погляди та дискусії. З одного боку це явище є небажаним, і свідчить про несформований зміст і назву терміна для позначення того чи іншого поняття та ускладнює процес функціонування термінів. Але разом з тим визнається й неможливість практичного їхнього усунення. З іншого боку, терміни-синоніми необхідні для: 1) наукового означення поняття і тлумачення терміна; 2) найточнішого висловлювання думки, особливо коли межа між поняттями нечітко окреслена; 3) уникнення повторів того самого слова чи словосполучення [14, c. 116]. Деякі вчені не визнають існування синонімії в терміносистемах, але допускають існування термінів-дублетів.

Спеціалісти-правники та лінгвісти, які досліджують юридичну термінологію, наголошують на тому, що застосування термінів-синонімів для визначення певного поняття є суттєвим порушення принципу єдності цієї термінології. Такої думки дотримуються зокрема: Н. Артикуца [1], Г. Сергєєва [17], А. Токарська [19] та інші.

Дослідження термінолексики конституційного права України дало змогу виділити близько 270 термінологічних синонімічних об’єднань.

У результаті аналізу термінів конституційного права України виокремлено різні види термінологічної синонімії. Зокрема за етимологічною ознакою їх можна поділити на такі групи:

1. Обидва терміни є автохтонними утвореннями (“автохтонний термін – автохтонний термін”): вибори перші – вибори нові; виборча скринька – виборча урна; система закритих списків – система звязаних спис­ків тощо;

2. “Іншомовний термін – український відповідник”: сецесія (лат. secessio < secedo відокремлююсь) – вихід із держави; вердикт (англ., франц. verdict < лат. vere dictum – правильно сказане) – вирок; превенція (від лат. praeventio – попереджую) – запобігання; анархія (від грец. anarchia) – безвладдя і под. Запозичені терміни часто компактно і влучно передають зміст позначуваного поняття.

3. Трапляються поодинокі випадки синонімічних пар “чужомовний термін – чужомовний термін”: апатрид (а… і грец. patris – батьківщина) – аполід (грец. apolis (apolidos) – той, що не має вітчизни).

Спираючись на традиційну класифікацію, загальноприйняту в термінознавстві [4; 11], в українській термінолексиці конституційного права серед синонімів виділяємо такі модифікації термінологічних синонімічних об’єднань: лексичні, словотвірні, морфолого-синтаксичні, правописні, синтаксичні та інші види варіантів термінів.

Лексичні синоніми характеризуються тим, що мають однакове значення й можуть змінювати один одного без зміни семантики, тобто це слова співвідносні за значенням, напр.: мораторій – заборона; оприлюднення – обнародування; плюральний вотум – множинний вотум; право петицій – право на звернення, відокремлення церкви від держави – відділення церкви від держави; військова повинність – військовий обов’язок тощо. У таких термінологічних синонімічних об’єднаннях важко визначити, яке саме з цих слів є більш вдалим, правильним чи домінантним, тому що дуже часто вони мають тотожні значення і паралельно функціонують у науковому мовленні.

В українському мовознавстві словотвірні синоніми вперше дослідженні І. І. Коваликом, який поділяв їх на гомоосновні (спільнокореневі похідні, які мають різні словотворчі суфікси) та гетероосновні (у яких відмінними є і твірні основи, і словотворчі суфікси) [10]. Л. Дідківська та Л. Родіна словотвірними синонімами вважають ряди спільнокореневих дериватів, які належать до однієї частини мови й оформлені різнозвучними афіксами з однаковим, спільним словотвірним значенням [8, c. 5]. Тобто такі синоніми характеризуються наявністю в лексемах одного кореня з різними варіантними афіксами, і позначають тотожні поняття, напр.: акредитація – акредитування; відкладальне вето – відкладне вето; демократія плебісцитна – демократія плебісцитарна; денонсація міжнародного договору – денонсування міжнародного договору; контрасигнатура – контрасигнація і под. У сучасній лінгвістиці питання термінологічного позначення похідних слів з різнозвучними словотворчими афіксами та однаковою твірною основою залишається дискусійним. Дослідники В. П. Даниленко [7], Є. А. Карпіловська [9] та інші, розглядають їх як словотвірні варіанти.

Ще одним різновидом термінологічної синонімії є морфолого-синтаксичні синоніми (вживання повної і короткої форми терміна), які утворюються внаслідок різних скорочень, зокрема з допомогою таких способів словотвору як абревіатура та еліпсис (утворення короткого варіанта терміна шляхом скорочення його повної форми), наприклад: авторитарний політичний режим – авторитаризм; верховна Рада України – ВРУ; Європейський парламент – Європарламент; Європейського Союзу – ЄС; Загальнообовязкове державне соціальне страхування – ЗДСС; правова свідомість – правосвідомість; президенціальний державний режим – президенціалізм тощо. Такий вид синонімії пояснюється прагненням конденсованості, короткості терміна як особливого виду мовного знака [13, c. 185], прагненням уникнення тавтології. Такі синоніми не відрізняються один від одного ні семантикою, ні стилістично.

Наступним різновидом термінологічної синонімії є синтаксичні терміни-синоніми, які зі структурного погляду, залежно від різної кількості елементів у сполуці, можна поділити на такі групи: 1) синонімічна відповідність «однослівний термін – термін-словосполучення»: абсолютизм – абсолютний монархізм; екс­традиція – видача особи іноземній державі; неконс­титуційність – невідповідність кон­ституції тощо. 2) синонімічна відповідність «термін-словосполука – термін-словосполука». Найчастіше у такі синонімні відношення вступають двокомпонентні терміносполуки: абсолютне вето – резолютивне вето; агітаційна кампанія – передвиборна кампанія; безпосередні вибори – прямі вибори тощо. Окремі синонімні ряди представлені трьома і більше двокомпонентними найменуваннями одного поняття: аборигенні народи – корінні народи – автохтонні народи – малочисельні народи; виборча квота – виборчий метр – виборча частка – виборча середня і под. Часто в таких синонімічних парах лише один компонент входить у синонімічні відношення, основи ж термінів залишаються рівнозвучними.

Наступні термінологічні синонімічні об’єднання містять синонімні аналітичні назви з різною кількістю елементів: «двокомпонентна терміносполука – трикомпонентна терміносполука»: асоційована держава – вільно приєднана держава; право голосу – активне виборче право тощо; «двокомпонетна терміносполука – багатокомпонентна терміносполука»: трипартійна система – двох з половиною партій система і под.; «трикомпонентна терміносполука – трикомпонентна терміносполука»: пропорційна виборча система – пропорційного представництва система; публічні права і свободи – політичні права і свободи тощо.

Дискусійним та складним у сучасній лінгвістиці залишається питання співвідношення синонімії та варіантності у термінології. Якщо розуміти явище варіантності у широкому значенні цього слова, то до неї можна відносити усі випадки позначення того самого поняття різними мовними способами. У вужчому значенні цього мовного явища варіантами терміна, згідно з О. І. Радченком, можна вважати «тотожні за значенням спільнокореневі термінологічні одиниці, що розрізняються деякими розбіжностями знакової форми в межах того самого номінанта: місцем наголосу, фонемами, афіксами або їхнім поєднанням» [16, c. 79]. Саме цього погляду ми дотримуємося у дослідженні.

Правописні варіанти термінів виявлено в результаті фіксації різних варіантів звучання тих самих термінів. Прикладом такого виду синонімії можуть послужити лексеми: джерримендеринг – джеримендеринг – джеррімендерінг; інавгурація – інаугурація; інджанкшн – інджанкшин; омбудсмен – омбудсман; прайвеси – прайвесі; трайбалізм – трибалізм і под. Дослідниця І. М. Кочан такі приклади лексем називає фонетико-фонематичними варіантами на рівні іншомовних основ з відмінністю в одному звукові (букві) [12, c. 15].

Окремо можна виділити явище функціонування двох терміносполук, в одній з яких опущений уточнювальний компонент, який найчастіше виражений прикметником: право політичного притулку – право притулку; куріальна виборча система – куріальна система; вільний депутатський мандат – вільний мандат; демократичний політичний режим – демократичний режим тощо. У відповідному фаховому дискурсі скорочення кількості елементів в одній із аналітичних конструкцій не заважає їх розумінню, тому такі синоніми називають ще контекстними [20, c. 146].

В ТКПУ виявлено також значну кількість синтаксичних варіантів – словосполуки з формальною видозміною того самого аналітичного терміна без порушення тотожності значень: несумісність мандата депутата – несумісність депутатського мандата; вибіркове вето – вето вибіркове; кваліфікованої більшості мажоритарна виборча система – мажоритарна виборча система кваліфікованої більшості тощо. О. Тараненко у своїй класифікації варіантів називає такі приклади «варіантами, що розрізняються порядком компонентнів» [18, c. 28].

У процесі дослідження ТКПУ виокремлено термінологічні синонімічні об’єдання з різною кількістю компонентів: 1) два терміни: вето – заборона; 2) три терміни: виборча геометрія – виборча географія – джерримендеринг; 3) чотири терміни: всенародне опитування – народне опитування – консультативний референдум – дорадче опитування; 4) п’ять термінів: конституційна асамблея – конституційні збори – уста­новчі збори – конституційний кон­вент – конституанта; 5) шість термінів: виборчий бар’єр – загороджувальний бар’єр – обмежувальний бар’єр – загороджувальний пункт – обмежувальний пункт – відсоткове застереження. Позитивна роль термінологічних синонімічних об’єднань полягає в тому, що лексеми, які входять до цих рядів, є фондом для вибору в майбутньому найадекватніших найменувань для того чи іншого поняття.

 За морфологічними особливостями термінологічні синоніми КПУ можна класифікувати на: іменникові та прикметникові. Найбільш поширеними в досліджуваній термінології є іменникові синоніми: інституція – інститут; коаліція – со­юз; народовладдя – демократія тощо. Виявлено незначну кількість прикметникових термінів-синонімів: множинний – плюральний; опосередковані – непрямі і под. Слід зауважити, що компоненти одного термінологічного синонімічного об’єднання, в основному, належать до однієї частини мови.

Наявність у терміносистемі КПУ двох різних назв термінів однакових за своєю суттю не відповідає принципам точності та однозначності норм права як важливої передумови їх правильного розуміння та використання. Така велика кількість термінів-синонімів, з одного боку, може бути ознакою ще не до кінця сформованої терміносистеми КПУ, а з іншого – свідчити про процес активного її формування, постійного розвитку та пошуку відповідної форми, сприяє найточнішому висловленню думки, уникненню зайвих повторів. К. С. Горбачевич з цього приводу, стверджує, що варіантність є обов’язковим етапом становлення термінологічної системи, й у майбутньому забезпечує більш раціональний спосіб вираження [5, c. 9].

На основі проведеного дослідження можна стверджувати, що поява синонімії в досліджуваній терміносистемі є закономірним і поширеним явищем, спричинене впливом загальномовних законів на термінологію як підсистему сучасної української мови та потребує постійної уваги з боку науковців. Підхід до розв’язання проблеми синонімії в термінології має бути диференційованим, адже з одного боку вона ускладнює процес розуміння тих чи інших понять у межах однієї терміносистеми, а з іншого – є природним виявом розвитку мови. Виділення та опис синонімів цієї терміносистеми дає змогу простежити динаміку її розвитку і становлення.

 

Література

 

1.                  Артикуца Н. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології / Н. Артикуца // Право України. – 1998. – № 4. – С. 56–57.

2.                  Борисюк І. Явище синонімії в термінології / І. Борисюк // Дивослово. – 2000. – № 4. – С. 27–28.

3.                  Булаховський Л. А. Нариси загального мовознавства / Л. А. Булаховський. – К. : Рад. шк., 1955. – 247 с.

4.                  Головин Б. Н. Лингвистические основы учения о терминах: учеб. пособие для филолог. спец. вузов / Б. Н. Головин, Р. Ю. Кобрин. – М. : Высшая шк., 1987. – 104 с.

5.                  Горбачевич К. С. Вариантость слова и языковая норма: На материале современного русского языка. – Л. : Наука. Ленингр. отд.ние, 1978. – 238 с.

6.                  Гуйванюк Н. В. Українська мова. Схеми, таблиці. Тести : навч. посібник / Н. В. Гуйванюк, О. В. Кардащук, О. В. Кульбабська. – Львів : Світ, 2005. – 304 с.

7.                  Даниленко В. П. Терминообразование / В. П. Даниленко // Научно-техническая терминология (РЖ). – 1983. – № 2. – 198 с.

8.                  Дідківська Л. П. Словотвір, синонімія, стилістика / Л. П. Дідківська, Л. О. Родіна; відп. ред. Л.С. Паламарчук. – К. : Наукова думка, 1982. – 173 с.

9.                  Карпіловська Є. А. Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови: будова тта реалізація / Є. А. Карпіловська; Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні НАН України. – К., 1999. – 297 с.

10.              Ковалик І. І. Вчення про словотвір. Вибрані праці / Іван Іванович Ковалик. – Івано-Франківськ–Львів: Місто НВ, 2007. – 404 с.

11.              Козак Л. В. Українська електротехнічна термінологія (словотвірний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Людмила Володимирівна Козак. – К., 2002. – 19 с.

12.              Кочан І. Варіанти і синоніми термінів з міжнародними компонентами / І. Кочан // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2008. – № 620. – С. 14–19.

13.              Панько Т. І. Українське термінознавство : підручник / Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк. – Львів : Світ, 1994. – 216 с.

14.              Пілецький В. І. Деякі лінгвістичні проблеми українськогго термінознавства / В. І. Пілецький // Український правопис і наукова термінологія: Проблеми норми та сучасність. – Наукове товариство ім. Шевченка у Львові: Філологічна секція. – Т. 9. – 1997. – С. 116–117.

15.              Плотников Б.А. Дистрибутивно-статистический анализ лексических значений / Б. А. Плотников. – Минск : Вышэйш. школа, 1979. – 136 c.

16.              Радченко О. І. Мовна норма і варіантність в українській науковій термінології: Дис. … канд. філол. наук. за спец. 10.02.01 «Укр. мова» / О. І. Радченко. – Х., 2000. – 203 с.

17.              Сергєєва Г. Інтернаціоналізація права і проблеми унормування української правничої мови / Г. Сергєєва // Проблеми української термінології: Зб. наук. праць. – Львів, 2004. – С. 192–196.

18.              Тараненко О. Нормативні тенденції в сучасній українській мові і явище варіантності / О. Тараненко // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. VII / Відп. ред. Л. О. Симоненко. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 25–37.

19.              Токарська А. Культура ділового мовлення юристів: стан і проблеми / А. Токарська // Право України. – 1999. – № 11. – С. 58–60.

20.              Туркевич О. Терміносистема методики викладання української мови як іноземної: аналіз синонімних відношень / Оксана Туркевич // Теорія і практика викладання української мови як іноземної: зб. наук. праць. – Львів, 2012. – Вип. 7. – С. 143–147.

 

Поступила в редакцию 17.12.2013 г.

2006-2019 © Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов.
Все материалы, размещенные на данном сайте, охраняются авторским правом. При использовании материалов сайта активная ссылка на первоисточник обязательна.