Значение коммуникативного пространства в современном жизненном мире человека
Миролюбенко Евгений Владиславович,
соискатель, ведущий инженер Института философии им. Г. С. Сковороды НАН Украины.
Ззначення комунікативного простору в сучасному життєсвіті людини
Миролюбенко Євген Владиславович,
Провідний інженер відділу філософської антропології
Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України.
Сучасний життєсвіт людини зазнає постійних глибинних трансформацій та змін. Ці зміни і трансформації на сучасному етапі так чи інакше пов’язані із науково-технічною революцією, особливо у сфері комунікації.
Мова йде про комунікацію у широкому сенсі, тобто як усі можливі форми чи способи міжлюдської взаємодії та зв’язку, як то: вербальне та невербальне спілкування, засоби комунікації та зв’язку, система сучасних траспортних засобів тощо. Подібне розуміння комунікації можна знайти у марксовому понятті „Verkher“, яке можна також трактувати як зв’язок, рух, сполучення (транспортне), комунікації та ін. Тобто, Маркс під «спілкуванням» розумів найзагальніший спосіб взаємодії та зв’язку індивідів у спільноті, який передбачав різноманітні стосунки та зв’язки. [див.: Маркс К.].
Винайдення надзвукових літаків, надшвидкісних потягів, величезні зрушення у галузі телекомунікацій кардинально змінюють світ сучасної людини.
Так, зокрема, починаючи із середини 60-х років ХХ століття західними соціологами і соціальними філософами (Д. Белл, Д. Рісман, Е. Тоффлер, А. Турен та ін.) активно обговорюється питання про вступ найбільш розвинених країн світу у якісно нову стадію соціального розвитку, охарактеризовану ними як постіндустріальне чи інформаційне суспільство, головним критерієм якого є визначальна роль інформаційних технологій у всіх сферах життєдіяльності людей.
Ця доктрина є логічним продовженням європейської філософської традиції, де інформатизація людства розглядається через призму прогресу знання. Пік досліджень у даному напрямку припадає на 70-ті роки минулого століття, коли світ активно почав обговорювати зростаючий вплив технічних засобів, електроніки, комп’ютерів та комунікацій на усі сфери життя людини.
Найбільший внесок у розвиток концепції в період 70-80-х років зробили М.Порат, Й.Масуда, Т.Стоуньєр, Р.Катц. В більш пізніх розвідках дослідники розставляють акценти, які дозволяють говорити про актуалізацію тих, чи інших процесів в інформаційному суспільстві. Зокрема мова йде про інформаційне середовище, яке існує ще від часів письма та друкарства М.Маклюена, гіперреальність, що є лише сукупністю образів Г.Дебора та Ж.Бодрійяра, інформаціонального суспільства, яке існує у вигляді віртуального кіберпростору М.Кастельса, інтелектуальні технології Д.Белла.
Інформаційна революція докорінним чином змінила технологічний базис суспільного виробництва. Вдосконалення інформаційних технологій відбувається у 3-6 разів швидше, ніж технологій використання енергії [див.: Иноземцев В.Л.]. Прогрес інформаційних технологій постійно пришвидшується через значний попит на нові технологічні розробки. «Інформація і знання, що розуміються не в якості субстанції, втіленої у виробничих процесах або у самих засобах виробництва, а в якості безпосередньої виробничої сили, виявляються одним з найбільш важливих факторів сучасного виробництва». [Иноземцев В.Л., 58]
Наукову оцінку впливу масової комунікації на механізми перетворення у суспільстві вперше здійснив М.Маклюен. Він висловив думку про обумовленість суспільного розвитку саме засобами зв’язку та передачі інформації. Засоби зв’язку, такі як папірус, друкарський верстат та телебачення, - це основа історичної еволюції людства. До комунікативного процесу залучені і економіка, і політика, і соціальне життя суспільства. Комунікативна теорія Маклюена тісно пов’язана з аналізом носіїв інформації та сенсорними вподобаннями індивіда. Засоби інформації, на думку філософа, суттєво змінюють стиль життя, цінності, сприйняття світу. «Інформаційний простір соціуму з множиною кодів, що постійно відтворюють і виробляються, змінюється стрімко, збільшується в обсягах, перетворюючи соціальні відносини та людську ментальність» [Мальковская И., 35].
Значним кроком в осмисленні проблеми інформаційного суспільства стали дослідження Мануеля Кастельса. Його концепція інформаціонального суспільства вказує на атрибут специфічної форми соціальної організації, в якій завдяки новим технологічним умовам генерування, обробка та передача інформації стали фундаментальним джерелом виробничих сил та влади.
Кастельс стверджує, що сучасну технологічну революцію характеризує не центральна роль знання та інформації, а їх застосування у генерації нового знання, де дослідник виділяє наступні етапи: автоматизація задач, експеримент над використанням та ре конфігурація застосування.
Нова система комунікації заснована на цифровій мережевій інтеграції більшості видів комунікації. З точки зору суспільства, комунікація на цифрових засадах і є комунікацією як такою. Нова комунікативна система трансформує простір і час, формується культура реальної віртуальності, де «видуманий світ є видумкою в процесі свого творення». [Кастельс М., 353].
Приймаючи до уваги сучасний стан розвитку комунікативних технологій та усі нові можливості, які вони відкривають для людини, можна говорити про те, що уся сукупність сучасних комунікацій створюють певну цілісну систему, що функціонує на соціально-буттєвому рівні та вносить кардинальні зміни у традиційний спосіб буття людини в світі, і, як наслідок, змінює традиційну структуру життєсвіту людини.
Одним із зрізів традиційного життєсвіту людини, який піддається кардинальній трансформації виступає просторовий вимір людського буття, або соціально-буттєвий простір людини.
Для більш чіткого аналізу трансформацій, що мають місце, буде плідним розглядати усю сукупність комунікацій як «комунікативний простір», або «простір комунікації», під яким розуміти тотальну сукупність усіх можливих комунікацій на усіх можливих рівнях та усіх можливих зрізах, якими наповнений сучасний світ людини: від приватного спілкування віч-на-віч до масових медій, віртуальної реальності та системи транспортних засобів тощо.
Сучасна доба надає поняттю «комунікативний простір» особливого значення, не тільки як сукупності комунікативних зв’язків, але й такої сукупності, яка змінює традиційну просторовість людського життєсвіту. Ця зміна полягає у тому, що традиційна соціально-просторова структура змінюється, і стає нелінійною, мережевою та одночасно стискається і розширюється до глобального рівня.
За висловом М. Маклюена, сучасний світ перетворюється на «глобальне село», у тому сенсі, що сучасна людина має доступ до інформації з усього світу, а також може спілкуватися з людьми з різних куточків світу так, ніби вони знаходяться перед нею [див.: Маклюен М.].
Згадуючи феноменологію, можна зазначити, що простір досяжності людини зазнає кардинальних змін. Мова йде про феноменологічне поняття зони впливу, як зони, «на яку я можу впливати через прямі діяння» [Шюц А., 55]. Описуючи сфери людської досяжності слід констатувати той факт, що сфери актуальної і потенційної досяжності у класичному розумінні вже не можуть так чітко розрізнятися, що пов’язано із техніко-технологічним розвитком людської цивілізації. Саме тому поняття «зони впливу» як зони безпосередньої діяльності людини, зазнає колосального розширення: «я можу телефонувати, спостерігати на телевізійному екрані події, що відбуваються зараз в іншій частині світу тощо» [Шюц А., 58].
Людина не виходячи з дому може подорожувати різними куточками світу за допомогою сучасних засобів комунікації: це може бути інформація про події в світі, яку ми отримуємо через новини, це можуть бути розважально-пізнавальні передачі про подорожі найдивовижнішими та найвіддаленішими куточками світу, про які людина традиційного світу, навряд чи могла б колись дізнатися. При цьому рівень заглиблення до подорожі може також відрізнятися: від читання різноманітних статей та матеріалів, до перегляду відео зображення, супроводженого текстом, або звуком, і закінчуючи сучасними інтерактивними 3Д технологіями, які дозволяють не тільки максимально наблизити ефект присутності, але й дозволяють суб’єкту певним чином взаємодіяти із навколишнім середовищем.
Врешті-решт, мова йде не тільки про засоби телекомунікації, які наповнюють наш домашній простір, але й про транспортні мережі, які дають змогу сучасній людині, за відносно невеликий проміжок часу опинитися в будь-якому з щойно побачених місць безпосередньо, в тілесній репрезентації. Адже сьогодні навіть найдовший транс-океанський переліт не перевищує 24 годин, або однієї доби.
З огляду на це Шюц пропонує розрізняти первинну зону впливу як царину безпосередньої діяльності та, відповідно, первинного світу досяжності, та вторинну зону впливу, і, відповідно, вторинну досяжність, яка надбудовується над первинною й обмежується відповідним станом технології певного суспільства.
Іншим проблемним зрізом комунікативної просторовості, може бути створення власне віртуального простору в рамках мереж масової комунікації, що особливо яскраво проявляється в мережі Інтернет: починаючи із різноманітних соціальних мереж, де люди з усіх куточків світу можуть об’єднуватися у спільноти «за інтересами», спілкуватися, обмінюватися фотографіями, відео тощо, і закінчуючи конституюванням цілих віртуальних світів, що мають власну просторово-часову структуру, власні закони, валюту тощо, що здебільшого проявляється у феномені сучасних Інтернет ігор.
Іншими словами традиційний життєвий світ людини, що мав досить чітку територіальну приналежність сьогодні розширюється до глобального виміру. У зв’язку із цим тема глобалізації світу є актуальним предметом різноманітних суперечок та дискурсів, в рамках проблемного поля яких обговорюється величезна кількість проблем: від техніко-інформаційних особливостей глобалізації, до економічних, політичних, культурних, релігійних, світоглядних тощо [див.: Людина і культура в умовах глобалізації].
Найбільшого ж резонансу, мабуть, дістала суперечка комунітаристів та антикомунітаристів (глобалістів), стосовно майбутньої глобальної спільноти, сутність якої зводиться до проблематики розмивання індивідуальності локальних культур, народностей, цивілізацій та певної культурної асиміляції їх домінуючою у цьому процесі західною культурою.
Досить цікавою є з цього погляду позиція О.Гьоффе, який намагається урівноважити полярні погляди щодо процесу глобалізації, пропонуючи шлях розвитку глобалізму у вигляді глобальної локальності, сутність якого полягає у рівноправному входженні різноманітних культур представлених національними державами до глобальної світової федеративної республіки [див.: Гьофе О.].
Окрім того розвиток сучасних комунікаційних технологій, особливо Інтернету, суттєво впливає на просторову структуру сучасних розселень. Мова йде про традиційне просторове розділення світу людської культури на простір «міста» та простір «села».
Як зазначає М. Кастель, просторова організація сучасних міст та сіл все більше стає нагадувати мережу Інтернет, для якої характерним є поліцентричність та своєрідна «вузлова» структура. Згідно з Кастельсом, Інтернет та комунікаційні технології сприяють подальшій урбанізації населення, у формі збільшення та подальшого розширення мегаполісів. Це пов’язано із тим, що у вік інформаційних технологій, великі метрополії стають так званим «інформаційним середовищем», яке продукує основний об’єм багатства.
Метрополії стають своєрідними «інформаційними вузлами», які, розширюючись, створюють нову просторову форму - «регіон метрополії», який характеризується «функціональним поєднанням видів діяльності, розміщених на широкій території, що, як правило, визначається у термінах конкретного ринку праці, ринку споживання та медіа ринку. Регіон метрополії - це не просто дуже велика міська зона. Це також відмінна просторова форма, близька до того, що блискучий журналіст Дж. Гарро визначив як Едж Сіті, повідомляючи про нові просторові зростання із зон найбільших американських метрополій» [див.: Garreau J.].
Прикладами таких нових метрополій можуть бути такі територіальні зони як Затока Сан Франциско (Силіконова Долина), Південна Каліфорнія, группа Нью-Джерсі – Нью Йорк – Лонг Айленд – Род Айленд – Коннектикут, мегаполіс Вашингтон та ін. у США, в Азії – регіон Гонконг – Шенжен – Кантон – Макао – Зухай та дельтою ріки Перл, із населенням близько 60 мільйонів, регіон Токіо – Йокогама – Нагоя, який розширюється завдяки Шинкасенсену (надшвидкісна японська залізниця) до Осаки-Кобе та Кіото, та західна частина Європейського союзу у Європі.
За Кастельсом, такі форми поселення нівелюють традиційні відмінності між містами та сільською місцевістю, а також містами та передмістями. Вони включають – у просторовій неперервності – забудовані території різної щільності, відкриті ділянки, сільськогосподарську діяльність, природоохоронні зони, житлові масиви та концентрацію послуг та виробничої діяльності, розташованих уздовж транспортних осей, які формуються автострадами та системами громадського транспорту масового використання.
Справжнього зонування немає – оскільки робочі місця, житлові та комерційні зони розкидані у різних напрямках. Мало того, тоді як ці регіони зазвичай тяжіють до основного центрального міста, менші міські центри поступово включаються у міжметропольні мережі. Постійно виникають нові вузли, оскільки вони зосереджують комерційну і виробничу діяльність, яка відривається від свого попереднього розташування. Інші місця зростають як такі, що забезпечують послуги для населення метрополії в цілому.
Така регіональна структура метрополії повністю залежить від транспорту та зв’язку. А системи зв’язку та інформації організовуються за допомогою системи комунікацій, зокрема, Інтернету та навколо нього. «Ми спостерігаємо радше виникнення не телекомунікації, а мультимодальної мобільності в метрополії». [Кастельс. М., 230-231].
Особливої уваги варто приділити сьогоднішньому розвитку мобільних технологій та на їх вплив на просторову організацію світу людини. Якщо зовсім недавно серед футурологів була досить популярною теорія «електронного котеджу», яка полягала в тому, що розвиток сучасних цифрових комунікаційних технологій змінить просторову організацію світу людини у напрямку її монадизації, тобто звуженням життєвого простору людини однією єдиною домівкою, яка стане для людини і місцем роботи і місцем розваг. Мова йде перш за все про концепцію «електронного котеджу», запропоновану Е.Тоффлером. Зокрема, серед особливостей організації життєвого простору в електронному котеджі хотілося б виділити наступні:
· вплив на сім'ю: спільна праця завжди була фактором, що об'єднував родину. Електронний котедж дасть змогу подружжям та їх дітям працювати разом, як один робочий осередок. Т.ч. дитина буде раніше прилучатися до світу праці, а сім'я візьме на себе деякі функції школи.
· вплив на спільноту: праця вдома, якщо охопить значну частку населення, означатиме більшу стабільність спільноти, т.я. працівникам не треба буде кожного разу пересуватися при зміні роботи, достатньо буде лише підключитися до іншого комп'ютера. Сім'я більше уваги приділятиме життю своєї громади, місцевій політиці та участі в добровільних об'єднаннях.
· вплив на навколишнє середовище: перенесення роботи або якоїсь її частини в домівку зменшить забруднення середовища, т.я. підключення до відновлюваних джерел енергії (сонце, вітер і т.д.) на маломасштабній основі усуває потребу в паливі, що спричиняє велике забруднення.
· економічний вплив: групи тих, хто працює вдома повний робочий день почали б організовуватись у невеликі компанії, об'єднуватись у кооперативи. До децентралізації виробництва вдались би й корпорації, заохочуючи організацію менших робочих підрозділів.
психологічний вплив: замість світу опосередкованих людських відносин, із екраном комп'ютера між індивідом та рештою людства, як це уявлять собі автори науково-фантастичних оповідань, ми можемо постулювати світ, поділений на два види людських взаємин: один вид - реальні поглиблено-особисті взаємини з домашніми та сусідами, другий - взаємини опосередковані [див. : Тоффлер Е.].
Проте сьогоднішній стан справ вказує на зовсім іншу тенденцію, а саме на тенденцію до «гіпермобілізації» людини. Як показує М.Кастельс, дана тенденція проявляється у двох вимірах: гіпермобілізації сфери господарства, та гіпермобілізації щоденного життя людини. Обидва виміри пов’язані зі зростаючим використанням мобільних технологій як в повсякденному житті так і в господарській діяльності людини, які створюють можливість для доступу до інформації будь-де.
В сфері господарської діяльності виникають нові схеми зайнятості при яких працівник не прив’язаний до свого робочого місця. Як зазначає Кастельс, оскільки сьогодні все більше і більше часу від працівників вимагається витрачати на практичну роботу, пов’язану з їх клієнтами та партнерами, що вимагає регулярних зустрічей, виникає модель організації робочого простору, в межах якої працівник знаходиться в регулярних ділових подорожах, який підтримує зв’язок зі своїм офісом за допомогою мережі Інтернет та стільникових комунікацій. Таким чином формується модель роботи, де робітник постає не як «надомник-телепрацівник», а скоріше як «кочовий працівник», який облаштовує свій «офіс у дорозі» [Кастельс. М., 234].
Отже, комунікативний простір робить можливим різнорідну конфігурацію робочих просторів. Індивідуалізація робочих заходів, різноманітність місця дій та можливість поєднати всі дії у мережу навколо окремого працівника сповіщає, за Кастельсом, про появу нового міського простору, «простору необмеженої мобільності, простору, створеного потоками інформації та зв’язку, які врешті-решт управляються за допомогою Інтернету» [Кастельс. М., 234].
Так само трансформується і організація щоденного життя людини. Будучи постійно на зв’язку одне з одним та володіючи доступом до мережі Інтернет, люди можуть планувати свої дії не прив’язуючись до місця (наприклад, дому, як простору організації та планування домашніх справ, та простору доступу до телекомунікацій, як то домашній телефон та стаціонарний комп’ютер). А сучасний стан розвитку транспортних сполучень дозволяє, за наявності фінансових можливостей, не зважати на просторові обмеження, та досить швидко переміщуватися між різними просторовими регіонами.
Відповідно створюються передумови до появи такого феномену як девальвація місця» [Бауман З., 44], коли просторові обмеження вже не відіграють важливої ролі у житті людини, що дозволяє їй жити лише у часі. Так З.Бауман зазначає, що «час та простір по-різному розподілені між тими, хто стоїть на різних ступенях глобальної соціальної піраміди. Ті, хто може собі це дозволити, живуть виключно у часі. Ті, хто не може, живуть у просторі» [Бауман З., 50].
Це породжує новий проблемний зріз в межах проблематики комунікативного простору, який можна охарактеризувати як проблема комунікативної нерівності, сутність якої полягає у тому, що різні люди, відповідно до цілого спектру передумов (від економічних до соціальних та освітніх) мають різний ступінь доступу до можливостей сучасного комунікативного простору, що великою мірою обумовлює той світ в якому вони живуть.
Таким чином простір комунікації впливає на життєсвіт людини, зокрема, трансформуючи його просторовий вимір, не лише у способах взаємодії, але й у способах організації поселень та зрізі повсякденного життя. Відповідно сучасний простір світу людини характеризується одночасно просторовим розширенням і просторовою концентрацією, мішаниною схем землекористування, гіпермобільністью та залежністю від зв’язку та транспорту, що в результаті формує гібридний простір обумовлений простором місця та простором комунікації.
Література
1. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества [текст] / З. Бауман; пер. с англ. М.Л. Коробочкина. – М.: Издательство «Весь Мир», 2004. – 188с. – Переклад за вид.: Zygmunt Bauman. Globalization: The Human Consequences. «Polity Press», «Blackwell Publishers Ltd.» – 1998. – ISBN 5-7777-0303-8.
2. Гьофе О. Демократія в епоху глобалізації [Пер. з нім. Ситниченко Л., Лозінської О.] / Отфрід Гьофе. – К.: ППС-2002, 2007. – 436 с. – Пер. за вид. Höffe O., Demokratie im Zeitalter der Globalisierung, C.H.Beck, 2002. – Бібліогр.: с.400-424. – ISBN: 978-966-96471-8-4.
3. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: Учебн.пособие для студентов вузов / В.Л.Иноземцев. – М.: Логос, 2000 – 304 с. – ISBN 5-94010-003-1.
4. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество, и культура / Мануэль Кастельс [пер. с англ. под науч. ред. О.И. Шкаратана]– М.:ГУ-ВШЭ, 2000. – 608 c. – Пер. за изд. The Rise of the Network Society (The information Age Volume I) and expanded to include Chapter I and the Conclusion from End of Millenium (The Information Age Volume III). D Manuel Castelles. Blackwell Publishers Ltd, Oxford, UK, 1996. – Библиогр.: с. 514-564. – ISBN (англ) 1557866163, ISBN 5-7598-0069-8.
5. Кастельс. М. Інтернет галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства [Пер. з англ. Ганиш Е.Г., Волкова А.Б.] / Мануель Кастельс. – К.: Ваклер, 2007. – 304 с. – Пер. за вид. Manuel Castells The Internet Galaxy – Reflections on the Internet, Business and Society, 2001. – Oxford University Press. – ISBN: 966-543-116-1.
6. Людина і культура в умовах глобалізації // Збірник наукових статей. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2003. – 400 с. – Прим. в кінці сторінки. – ISBN 966-8210-04-2.
7. Маклюен М. Понимание медиа: внешние расширения человека [Пер. с англ. Николаева В.Г.] / Маршалл Маклюэн, - Москва.: Жуковский: «Канон-пресс-Ц», «Кучково поле», 2003. – 464с. – Пер. за изданием Marshall McLuhan Understanding media: the extensions of man. – Бібліогр.: с.416-457. – ISBN: 5-86090-102-Х.
8. Мальковская И. Знак коммуникации: дискурсивные матрицы / И.А.Мальковская / Изд. 3-е. – М.: Издательство ЛКИ, 2008. – 240 с. – ISBN 978-5-382-00482-2.
9. Маркс К. Немецкая идеология / К.Маркс, Ф. Энгельс; [пер. с нем. Ин-т марксизма-ленинизма] // Избранные сочинения в 9 т. Т. 2. - М.: Политиздат, 1985.
10. Тоффлер Е. Третя хвиля / Елвін Тоффлер [Пер. З англ. А.Євси]. / за ред.. В.Шовкуна – К.: Вид.дім «Всесвіт», 2002. – 480 с. – Пер. за вид. The Ehird Wave. Alvin Toffler. Bantam books. New York * Toronto * London * Sydney * Auckland, 1980. - Бібліограф.: с.432-453. – ISBN 966-95607-2-1.
11. Шюц А. Структури життєсвіту / А.Шюц, Т.Лукман; [пер. з нім та післямова В.Кебуладзе]. – К.: Український цент духовної культури, 2004.- 560 с. – Пер. за вид. Alfred Schütz, Thomas Luckmann. STRUKTUREN DER LEBENSWELT. Suhrkamp. – ISBN 966-628-100-7.
12. Garreau J. Edge City: Life on the New Frontier /J.Garreau. – N.Y.: Anchor, 1992. – 576 p. – ISBN-10: 0385424345, ISBN-13: 978-0385424349.
Поступила в редакцию 12.07.2013 г.