ISSN 1991-3087

Свидетельство о регистрации СМИ: ПИ № ФС77-24978 от 05.07.2006 г.

ISSN 1991-3087

Подписной индекс №42457

Периодичность - 1 раз в месяц.

Вид обложки

Адрес редакции: 305008, г.Курск, Бурцевский проезд, д.7.

Тел.: 8-910-740-44-28

E-mail: jurnal@jurnal.org

Рейтинг@Mail.ru Rambler's Top100
Яндекс.Метрика

Особенности профессиональной деятельности шахтеров в психологическом плане

 

Мечетный Антон Юрьевич,

соискатель кафедры психологии Восточноукраинского национального университета им. В. Даля.

 

Особливості професійної діяльності шахтарів у психологічному вимірі

 

Мечетний Антон Юрійович,

здобувач кафедри психології СНУ ім. В. Даля.

 

Актуальність проблеми

 

Незважаючи на усі цивілізаційні досягнення сьогодення, життя сучасної людини сповнене турбот, хвилювань та проблем. Геополітичні, економічні, соціальні коливання призводять до постійного відчуття психологічної напруги та невпевненості у майбутньому – як на рівні особистості, так і на рівні соціальних, професійних груп, та навіть цілих народів [1]. Екзистенційно важливим аспектом буття сучасної людини є трудова діяльність, яка поглинає значну кількість часу та сил, але формує умови для фінансової, професійної, соціальної та творчої реалізації. Під час професійного становлення відбувається своєрідне психологічне, фізичне та інтелектуальне «ограновування» особистості – формування і розвиток професійно значущих та суб'єктних якостей, поява й закріплення специфічних стратегій поведінки, що формує профіль особистості – професійний менталітет [10]. Оптимізація цих поведінкових стратегій дозволяє не лише підвищити ефективність та психологічну безпеку праці, але й удосконалити механізми вирішення життєвих проблемних ситуацій [3]. Кожна з професій має особливі стресори, притаманні умовам та сутності праці, але найбільш гостро проблеми короткострокового та хронічного стресу стосуються представників психологічно та фізично тяжких небезпечних професій. Характеристиками таких професій є загрози для життя та здоров’я, тяжкі умови діяльності, наявність широкого кола обов’язків, підвищена відповідальність. Це вимагає від працівника ефективного використання механізмів адаптації та саморегуляції у складних життєвих та професійних ситуаціях [8]. Перебування у стані хронічного стресу суттєво ускладнює виконання професійних обов’язків та відбивається на інших сферах життя.

Шахтарі вугільних шахт – одна з найбільш поширених професійних та соціально-психологічних груп донбаського регіону, що постійно знаходяться під впливом надмірної фізичної та психологічної напруги. До цієї групи можна віднести такі професії, як гірник, гірник підземний, гірник очисного забою, кріпильник, прохідник тощо. Аналіз причин виникнення психологічної напруги, пошук шляхів її пом’якшення, виходу з гострих та хронічних психотравмуючих ситуацій потребує вивчення мотивів професійній діяльності шахтарів та потреб, що обумовлюють ці мотиви. Отже, необхідність досконалого теоретичного та емпіричного вивчення зазначеної проблеми, а також соціальна значущість зумовили вибір теми нашої статті.

 

Аналіз досліджень та публікацій

 

Дослідники проблем професійної діяльності сходяться в тому, що мотивація є складною системою, в яку включені певні ієрархічні структури та різні види мотивів. Найбільш поширеною в психологічній літературі моделлю ієрархії потреб, є концепція самоактуалізації що була розроблена А. Маслоу.

Вивченням проблем професійної мотивації займалися такі автори, як А. Маслоу, Х. Хекхаузен, С. Грофф, П. М. Якобсон, Дж. Аткінсон, Дж. МакКлеланд, С. Холліфорд, С. Уіддет, П. І. Ковальов, Є. П. Ільїн, С. Л. Рубінштейн, В. О. Ядов, Б. І. Дадонов, Б. Ф. Ломов, В. Г. Асєєв, В. С. Магун, С. П. Манукян, Ю. В. Шаров, Л. І. Божович, О. М. Леонтьєв та інші.

Мета дослідження: теоретично визначити та емпірично обґрунтувати особливості психологічної діяльності шахтарів у психологічному вимірі. Дослідити взаємозв’язок потреб шахтарів, їх мотивації до професійної діяльності та соціально-психологічних ефектів у професійних колах шахтарів вугільних шахт.

 

Основна частина

 

Трудова діяльність шахтаря пов'язана з низкою несприятливих впливів, або стресорів. Висока психологічна напруга обумовлена безпосередньою небезпекою для життя та здоров’я. Важка фізична праця у вимушеній позі, в умовах високої вологості, різких перепадів температур, дії крізних потоків повітря, вібрації сприяє погіршенню стану здоров'я працівника, у тому числі розвитку професійних хвороб (хронічні больові синдроми, вібраційна хвороба, захворювання дихальних шляхів і серцево-судинної системи, тощо). Вплив екстремальних умов професійної діяльності призводить до зниження критичності мислення, порушення координації і точності рухів, погіршення уваги, сприйняття, пам’яті. Хронічний дистрес призводить до розвитку невротичних та соматоформних порушень, таких як тривога, депресія, іпохондрія, конверсійні розлади, алкоголізм та ін. [4]. Страх втрати основного місця роботи, соціальних пільг і виплат, конкуренція на ринку праці часто примушує шахтарів утримуватися від вчасного звернення по медичну допомогу у разі дрібних та навіть значних травм. Не є рідкістю ситуація, коли шахтарі приховують травми, здобуті на виробництві, побоюючись втрати роботи. Постійні фінансові витрати на лікування, високе фармакологічне навантаження на пацієнта, частий розвиток ятрогенних ускладнень терапії (хронічний панкреатит, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки та ін.) поширюють масштаби проблеми. На тлі низького загального рівня життя і соціальною незахищеністю це часто призводить до погіршення взаємин у сім'ї та колективі, втрати впевненості у стабільності майбутнього. Попре вищезазначені фактори, значна кількість працездатного населення шахтарських містечок обирає труд у шахті своїм професійним шляхом. Таким чином, виникає необхідність розкриття зв'язків внутрішніх мотиваційних тенденції цієї соціально-психологічної професійної групи до дії.

Найбільш поширеною серед дослідників мотивації є думка, що до активності людину спонукає усвідомлена потреба (П. І. Ковальов, В. С. Магун, С. Л. Рубінштейн). Прийняття потреби за мотив відбувається, перш за все, тому, що вона пояснює в якійсь мірі, чому людина стала проявляти або хоче проявити активність. У вітчизняній психології ще з минулого століття мотив трактувався як спонукальна (рушійна) сила, причина. Цієї точки зору і сьогодні дотримуються багато авторів. Так, П. М. Якобсон розуміє під мотивом спонукання, яке призводить до втілення вчинку [13]. С. Л. Рубінштейном мотив розуміється як спонукання чи прагнення досягти мети, яка є відображенням «...заломлених у свідомості об'єктивних, рушійних сил людської поведінки». Це «переживання чогось особистісно-значущого для індивіда» [9].

О. М. Леонтьєв розглядав мотив як предмет задоволення потреби. Він вважав, що потреба, що розуміється як стан незадоволеності, призводить лише до недоцільною активності, виявляючи при цьому, однак, сильну тенденцію «прозріти», конкретизуватися в чомусь певному, істотному. У разі, коли це відбувається, формується нове, значно більш міцне психологічне утворення – спрямовану потребу, або мотив. «...У самому потребнісному стані суб'єкта предмет, який є здатним задовольнити потребу, жорстко не записаний. До свого першого задоволення потреба не «знає» свого предмета, він ще повинен бути виявлений. Тільки в результаті такого виявлення потреба здобуває свою предметність, а сприйманий (представлений, мислимий) предмет - свою спонукальну і направляючу діяльність функції, тобто стає мотивом» [5,6].

Широко визнаною є концепція «самоактуалізації особистості», що розроблялася А. Маслоу [7]. Він стверджує, що основою мотивів є потреби, які в процесі розвитку індивіда утворюють певну ієрархічну структуру:

-                     Фізіологічні потреби (базисна необхідність, що відповідає інстинктивним та фізіологічним потребам організму, без яких існування людини як біологічної істоти не є можливим) – голод, спрага, секс та інші;

-                     Потреба в безпеці (safety) – нужда в порядку, стабільності умов життя, комфорті;

-                     Аффіліативні потреби (affiliation) – потреба в приналежності до якої-небудь групи людей, у спілкуванні, прихильності, турботі про інших та уваги до себе, у спільній діяльності;

-                     Потреба у любові, повазі, престижі, визнанні, досягненні успіху і високої оцінки, службове зростання (esteem);

-                     Пізнавальні потреби: знати, вміти, досліджувати;

-                     Естетичні потреби - у гармонії, порядку, красі;

-                     Духовні потреби (selfactualization) у самоактуалізації, самовираженні, самоідентифікації [7]. Духовні потреби вважаються необхідністю вищого рівня, яка не впливає на органічне існування, але обумовлює рівень цивілізаційного розвитку та гармонійної розвиненості індивіда у контексті соціального існування. Цей рівень потреб значно впливає на якість життя та ефективність діяльності, у тому числі – професійної.

На думку А. Маслоу, потреби кожного наступного рівня не можуть бути задоволені, поки не задоволені потреби попереднього рівня. Потреба в самоактуалізації може бути реалізована тільки після того, як будуть задоволені всі інші потреби. Таким чином, перехід від одного рівня мотивації до іншого визначається законами спонтанного розвитку індивіда. Сутність управління, на думку Маслоу, полягає в тому, що в однакових ситуаціях різні люди поводяться по-різному, залежно від сформованих ціннісних орієнтирів [14].

Ряд західних авторів дає іншу класифікацію потреб [2]. Так, К. Альдерфер, виходить у своїй теорії з того, що потреби людини можуть бути об'єднані в наступні групи:

-                     потреби існування (фізіологічні, потреби у безпеці);

-                     потреби зв'язку (спілкування, повага, групова належність);

-                     потреби зростання (потреби у самореалізації, самовираженні).

Групи потреб даної теорії наочно співвідносяться з групами потреб теорії Маслоу. Так, потреби існування включають в себе дві групи потреб «піраміди» Маслоу: потреби в безпеці, за винятком групової безпеки, і фізіологічні потреби. Група потреб зв'язку наочно кореспондує з групою потреб приналежності і причетності. Потреба зв'язку, за К. Альдерфером, відображає соціальну природу людини, прагнення людини бути членом групи, мати колег, друзів, ворогів, начальників і підлеглих.

Принципова відмінність між теоріями Маслоу та Альдерфера полягає в тому, що, за Маслоу, рух від потреби до потреби відбувається тільки знизу вгору. Натомість Альдерфер вважає, що рух може йти в обидві сторони: вверх, якщо не задоволена потреба нижнього рівня, та вниз, якщо не задовольняється потреба більш високого рівня. За К. Альдерфером, у разі незадоволеності потреби верхнього рівня посилюється ступінь дії потреби більш низького рівня, що перемикає увагу людини на цей рівень.

Результати вивчення професійної мотивації шахтарів Кузбасу за методикою А. Мехрабіана в модифікації М. Ш. Магомед–Емінова, свідчать про те, що у підземних працівників більш виражена мотивація уникнення невдачі. В якості головних стимулів для них виступає страх нещасного випадку, покарання, осуду в разі невиконання плану тощо. В структурі мотивації шахтарів переважають зовнішні мотиви, пов'язані із заробітною платою і умовами праці. Так само поширеними є мотиви блоку потреб: «все одно робота потрібна» (мотив-потреба), «необхідно забезпечувати сім'ю» (мотив-повинність), «це мій обов'язок» (мотиваційна установка). При цьому мотиви повинності переважають. Аналіз анкет випробовуваних показав, що висока частка мотивів блоку потреб може свідчити про спробу задоволення учасниками дослідження моделі «повноцінного життя» (людина повинна і може мати в житті певні речі та умови, без яких життя вважається респондентами не повним, не таким, як у інших).

Мотиваційний профіль учасників дослідження за 12-факторним опитувальником Є. О. Клімова показав, що найбільше значення серед підземних робітників має такий фактор, як потреба у високій заробітній платі і матеріальній винагороді; бажання мати роботу з широким набором пільг і бонусів. Це може бути пов'язано з низькою оплатою праці, малим числом преміальних надбавок.

Найменш актуальними виявилися наступні фактори: потреба формувати і підтримувати довгострокові стабільні взаємини; значний ступінь близькості взаємин, довірливості; потреба в самовдосконаленні, рості і розвитку як особистості. Зниження актуальності цих факторів може бути пояснено з позиції теорії мотивації А. Маслоу: у працівників, які не отримали задоволення нижчих потреб (низька заробітна плата в поєднанні з високими вимогами з боку адміністрації, необхідність працювати), не виникають вищі потреби потреба у професійній самореалізації, професійному зростанні.

Якщо детальніше розглянути професійне життя шахтаря у контексті ієрархії потреб за А. Маслоу, можна виокремити проблемні фактори, що суттєво стримують рух до самоактуалізації на кожній зі ступенів піраміди потреб. Під час дослідження ми використовували методики оцінки зовнішніх ресурсів подолання, опитувальник для оцінки професійної дезадаптації за О. М. Родиною; багатовимірну шкалу сприйняття соціальної підтримки (MSPSS.) за Н. О. Сиротою, В. М. Ялтонським; тест життєстійкості за С. Мадді, Д. О. Леонтьєвим.

Результати бесід та інтерв'ю з працівниками глибоких вуглевидобувних шахт луганської області свідчать про те, що саме необхідність задоволення фізіологічних потреб переважно обумовлює професійний вибір шахтаря. Необхідність створення фінансового базису для забезпечення себе та своєї сім'ї, стратегічний план отримання пенсійного забезпечення у відносно молодому віці, брак альтернативних можливостей працевлаштування (соціальні умови шахтарських поселень часто є такими, що не дозволяють влаштовуватися на роботу в інших сферах із збереженням рівня доходів, зіставного з шахтарським), підвищені трати на поживну їжу та медичне обслуговування – ці та інші фактори спонукають до вибору традиційної для регіону та відносно фінансово забезпеченої професії шахтаря.

Нестабільна соціально-політична та економічна ситуація в країні, коливання цін на вугілля, перехід шахт у приватну власність, аварійні ситуації на шахтах, постійна загроза отримання суттєвих та легких травм практично виключають повну реалізацію потреби в соціальній та особистій безпеці. Відсутність відчуття безпеки є одним з найпотужніших латентних стресогених факторів, що має постійний вплив на свідомість шахтаря, а через неї – на його наміри та вчинки.

Що до аффіліативних потреб, можна констатувати різке зниження престижності професії шахтаря за останні двадцять років. За часів Радянського Союзу, засобами соціалістичної пропаганди у масовій свідомості культивувався позитивний, привілейований образ шахтаря як носія трудового духу народу. Велика кількість літературних, музичних, художніх і кінематографічних творів вихваляли самовіддану важку шахтарську працю на благо батьківщини, ставлячи О. Г. Стаханова та ін. в приклад представникам інших галузей промисловості та сільського господарства [11,12]. Престиж професії був підкріплений рівнем доходів, що різко перевищували середній по країні, посиленим продовольчим забезпеченням шахтарських поселень. Після розпаду СРСР, така пропагандистська діяльність була згорнута, шахтарі в суспільній свідомості перестали займати окрему нішу і поступово нівелювалися з іншими працівниками фізичної праці. Це призвело до зміни поглядів на шахтарський труд з боку інших професійних груп, кризи соціальної самооцінки. Окрім того, важливою проблемою, на наш погляд, є вкрай слабкі можливості до висхідної соціальної мобільності, тобто підвищення на посаді або зростання соціального статусу у рамках шахтарської праці.

У процесі дослідження нами було виявлено, що більшість працівників вугільних шахт мають середню або середню спеціальну освіту, що само по собі знижує можливість реалізації пізнавальних та естетичних потреб. Найважливішим чинником такого становища є те, що професійні обов'язки не вимагають від середньостатистичного працівника вугільних шахт ані вищої освіти, ані постійної активної роботи з покращення свого загальнокультурного рівня. Крім того, умови шахтарських поселень, що частіше за все організовані навколо вуглевидобувного підприємства, не сприяють активному розширенню світогляду через брак установ культурного розвитку. Слід зазначити, що переформування вугільної промисловості призвело до зниження обсягу фінансування розвиненої централізованої системи таких установ, наслідком чого стала їх поступова інволюція. Те ж саме можна сказати про спортивні секції та гуртки народної творчості.

Рутинна монотонна виснажлива праця позбавляє фізичних, психічних сил та часу, котрі потрібні для оволодіння новими сферами діяльності, розкриття творчого потенціалу. Коло культурних інтересів найчастіше замикається на рівні телебачення та популярної преси. Це призводить до зниження когнітивної напруги, яка є невід’ємною умовою самовдосконалення. Натомість поширюється регулярне вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин як метод втечі від психотравмуючих ситуацій. Зокрема колективне вживання алкогольних напоїв ототожнюється у свідомості з відпочинком у колі друзів, що створює позитивне сприйняття адиктивної поведінки як легітимізованого способу розслаблення. І навпаки, людина що за якихось обставин відмовляється від алкоголю, сприймається оточуючими як «біла ворона», тобто та, що виходить за межі загальноприйнятої норми. Негласна поширеність такої позиції призводить до каскаду соціальних і медичних проблем, таких як алкогольна та наркотична залежність з комплексом захворювань органів і систем організму; розповсюдженість венеричних захворювань; погіршення криміногенної обстановки; подальше зниження культурно-освітнього рівня популяції. Наявний стан ЖКГ та недостатня увага як з боку населення, так і з боку влади до архітектури та дизайну, розвитку установ культури та садово-паркового господарства призводить до ускладнення реалізації естетичних потреб через постійне знаходження у депресивному середовищі пейзажів шахтарських поселень.

З точки зору А. Маслоу, найбільш складними у реалізації та найвищі за ієрархією є духовні потреби індивіда у самоактуалізації та самовираженні. Важка монотонна фізична праця, котра базується на застосуванні відносно простих рухових навичок та не вимагає генерації свіжих нестандартних ідей, залишає мінімум можливостей до професійного самовираження та новаторських впроваджень. Самоактуалізація передбачає захоплення людиною обраною сферою діяльності, що, з вищеозначених причин, може зустрічатися у професійному колі шахтарів дуже рідко.

 

Висновки

 

Вивчення питань мотивації шахтарів до професійної діяльності виявило пріоритетні потреби, які обумовлюють мотивацію шахтаря це фізіологічні потреби та потреби у безпеці. В сучасних умовах, вони можуть бути реалізованими тільки частково. Найменш актуальними виявилися потреба формувати і підтримувати довгострокові стабільні взаємини; потреба в самовдосконаленні, рості і розвитку як особистості. Це може бути пояснено тим, що у працівників, які не отримали задоволення нижчих потреб (низька заробітна плата, високі вимоги та ризик, необхідність працювати), не вистачає сил та часу на реалізацію потреб вищого рівня потреба у професійній самореалізації, професійному зростанні.

Теоретичний аналіз причин формування таких мотивів виокремив низку проблем реалізації потреб на кожному з рівнів ієрархії. У зв’язку з цим, досягнення стану самоактуалізації за А. Маслоу у професійній діяльності шахтаря виявляється малоймовірним. Але стан самоактуалізації є ідеальною формою задоволення усіх типів потреб, яка бажано але не обов’язково має бути реалізованою для відновлення соціально-психологічної адаптації та досягнення високої якості життя. Маючи дані про потреби та мотиви професійної діяльності працівників шахт, можна вести роботу з оптимізації ставлення шахтарів до своєї діяльності, корекції системи цінностей та через це – до відкриття нових та посилення існуючих копінг-ресурсів, що може виступати передумовою для формування продуктивних копінг-стилів, підвищення стресостійкості, покращення якості життя означеної групи працюючих.

 

Список використаної літератури

 

1.                  Андреева Г. М. Социальная психология: Учебник для ВУЗов / Г. М. Андреева. – М.: Аспект Пресс, 2002.- 156 с.

2.                  Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека / В. К. Вилюнас – М: МГУ, 1990.- 132 с.

3.                  Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологии / Б. В. Зейгарник – М., 1982.- 216 c.

4.                  Казакова С.Е., Токман А.А. Особенности реакций дезадаптации пострадавших в аварии шахтеров // Український вісник психоневрології. – Харків, 2005. – С. 61-63.

5.                  Леонтьев А.Н. Жизненный мир человека и проблема потребностей. // Психологический журнал. № 2. 1992.

6.                  Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции / Леонтьев А. Н. - М., 1971. - 146 c.

7.                  Маслоу А. Мотивация и личность. – СПб.: Питер, 2005.

8.                  Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности: учебное пособие / Под ред. Г. С. Никифорова, М. А. Дмитриевой, В. М. Снеткова. – СПб.: Речь, 2003. – С. 311 – 321.

9.                  Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн – Л., 1989. – 254 с.

10.              Самоукина Н. В. Психология профессиональной деятельности / Н. В. Самоукина. – М.: Знание, 2003. – 178 с.

11.              Сапицкий К. Ф. Уголь: повесть, рассказы, юморески, пьеса об Алексее Стаханове / К. Ф. Сапицкий — Донецк, 1999. — 124 с.

12.              Стаханов А. Г. Жизнь шахтерская / А. Г. Стаханов— К: Политиздат, 1986.— 188 с.

13.              Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации поведения человека / П. М. Якобсон – М.: Просвещение, 1969. — 136 с.

14.              Abraham H. Maslow. Motivation and Personality (2nd ed.) - N.Y.: Harper & Row, 1970; СПб.: Евразия, 1999. – P. 116 – 137.

 

Поступила в редакцию 18.04.2014 г.

2006-2017 © Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов.
Все материалы, размещенные на данном сайте, охраняются авторским правом. При использовании материалов сайта активная ссылка на первоисточник обязательна.